Біохімічний фон і ефективність навчання

Уявіть себе вчителем (вчителькою) в класі молодшої школи. Щойно ви виправили в зошиті в учня (назвемо його Петриком) всі неправильно розвернуті "хвостики" прописних літер У і Д та, здається, вже вп'яте повторили, що їх потрібно писати в інший бік. Ви просите Петрика написати декілька цих літер ще раз, у надії побачити нарешті гарний результат. Але хлопчик знову пише все навпаки, мовби і не чув ваших слів. Ви відчуваєте абсолютну педагогічну невдачу. Що я зробив(-ла) не так? На якомусь етапі менш витримані особи можуть почати звинувачувати дитину в непрохідній тупості. Складно повірити в цю ситуацію: ти хвилин десять роз'яснював усе, що тільки можна, але позитивних зсувів аж нуль.

І це може трапитися не тільки під час навчання письма, а й на будь-якому предметі. У таких випадках кажуть: як горохом об стіну. І хто ж у цьому всьому винен?

Іноді дитина в силу фізіологічного розвитку просто не може думати швидше (і це нормально)

Об'єктивні закони фізіології

Почнемо з того, що в мозку людини кожна частина відповідає за певну функцію, і розвиваються ці частини нерівномірно. Так, серед двох півкуль мозку, права (та, що відповідає за образне мислення) найінтенсивніше розвивається з 4-х до 7-ми років, а ліва (та, що відповідає за логічне мислення) – з 9-ти до 12-ти років. А. Л. Сиротюк у книзі "Нейрофізіологічний та нейропсихологічний супровід навчання" дуже детально описує вікові закономірності розвитку мозку, а зокрема стверджує, що для дозрівання функцій лівої півкулі потрібно, щоб нормально відбувався розвиток правої півкулі. Саме тому раннє навчання дитини може відбуватися лише із залученням уяви, фантазії, і тільки через гру й наочні дії, а не зосереджену логічно-абстрактну діяльність. Уява ж, в свою чергу, може розвиватися лише за умови нормального функціонування й розвитку лімбічної системи.

Лімбічна система – наш таємний штурман

Про лімбічну систему майже не згадують на уроках біології в школі. Але її роль у людському організмі важко переоцінити: фактично, це сукупність структур головного мозку, що бере участь  у регуляції функцій внутрішніх органів, а також емоцій, пам'яті, процесів сну. Лімбічна система, нарівні зі стовбуром головного мозку,  відіграє вирішальну роль у передачі імпульсів між півкулями. 

Творчість – основа розвитку правої півкулі

За схемою розвитку кори великих півкуль головного мозку, складеною К. Ганнафорд, розвиток лімбічної системи припадає на віковий період від 15 міс. до 4,5 років. І лише з 4,5 років починається розвиток правої (образної) півкулі. Кора лівої півкулі розвивається, в основному, від 7 до 9 років (зокрема, у 8 років – лобна доля, що відповідає за дрібну моторику, внутрішнє мовлення і вміння контролювати соціальну поведінку). Очевидно, що лімбічна система – одна з базових ланок у цьому процесі: саме вона відповідає за зв'язок сенсорних центрів (нюхових, слухових, зорових, кінестетичних) з емоціями й утворення таким чином пам'яті. Через неї обов'язково проходять зовнішні імпульси із навколишнього світу, потрапляючи спочатку в праву півкулю як безпосереднє відчуття, а вже потім підлягають осмисленню за допомогою лівої. Власне, сам процес навчання і є сприйняттям та подальшою обробкою цих імпульсів. Отже, процеси, що відбуваються в лімбічній системі людини, впливають на навчальну ефективність.

Нейротрансмітери – "помічники" та "вороги" у навчальному процесі

Нейротрансмітери або нейромедіатори – це речовини, що синтезуються в нервових клітинах і забезпечують проведення нервових імпульсів. Їхнє виділення пов'язане з відчуттям негативних або позитивних емоцій, а також позначається на процесах запам'ятовування й мислення. Обробка емоційної і пізнавальної інформації в лімбічній системі напряму залежить від вироблення цих речовин.

Адреналін дає поштовх до дії, але погіршує запам'ятовування і зосередженість

За наявності позитивних емоцій в організмі людини виробляються такі нейромедіатори, як гамма-аміномасляна кислота, ацетилхолін, а також речовини, що впливають на імунітет, – інтерферон й інтерклейкіни. Кожен з них вартий окремої статті, але поки в загальному скажемо, що всі вони сприяють активізації мислення і запам'ятовування.

За наявності негативних емоцій виробляються адреналін і кортизол ("гормони стресу"). Їм властиво знижувати здатність до запам'ятовування і зосередженість, а отже, здатність до навчання.

Навіщо це все вчителю?

Чому ми зараз так заглибилися в фізіологію? Напевно, щоб довести той факт, що створення позитивної емоційної атмосфери на уроці – це не примха розбещених дітей чи їхніх батьків, а цілком підтверджена сучасною наукою необхідність. Так само, як марно сподіватися доїхати кудись на машині зі спущеним колесом, так і марно сподіватися навчити чогось дитину, що відчуває страх і неспокій. На жаль, у наших школах залякування, погрози і зневажання дитячих негативних переживань не рідкісне явище. І часто вчитель (вчителька) щиро не розуміє: невже цьому Петрику так важко зосередитися і послухати те, що я кажу? А фізіологія людини відповідає: під впливом адреналіну або кортизолу справді важко. А це відбувається щоразу, коли ми не сприймаємо живі емоції дитини, а дивимося тільки на її розумові здатності (що б такого в цю голову ще завантажити?). То звільніть спочатку місце для завантажування: усміхніться, розкажіть веселу історію, висловіть розуміння. Це не даремно витрачений час, а підготовка ґрунту для того, щоб посіяти зерна знань. 

Think. Do. Modify.

Хочете вчасно дізнаватися про наші нові матеріали? Підписуйтеся на сторінку Творчого об'єднання "TanDeM" www.fb.com/tandem.open/