TanDeM

Уявіть себе вчителем (вчителькою) в класі молодшої школи. Щойно ви виправили в зошиті в учня (назвемо його Петриком) всі неправильно розвернуті "хвостики" прописних літер У і Д та, здається, вже вп'яте повторили, що їх потрібно писати в інший бік. Ви просите Петрика написати декілька цих літер ще раз, у надії побачити нарешті гарний результат. Але хлопчик знову пише все навпаки, мовби і не чув ваших слів. Ви відчуваєте абсолютну педагогічну невдачу. Що я зробив(-ла) не так? На якомусь етапі менш витримані особи можуть почати звинувачувати дитину в непрохідній тупості. Складно повірити в цю ситуацію: ти хвилин десять роз'яснював усе, що тільки можна, але позитивних зсувів аж нуль. І це може трапитися не тільки під час навчання письма, а й на будь-якому предметі. У таких випадках кажуть: як горохом об стіну. І хто ж у цьому всьому винен? Іноді дитина в силу фізіологічного розвитку просто не може думати швидше (і це нормально) Об'єктивні закони фізі...

Записуючи дитину на якийсь гурток чи курси, ми часто чуємо (бачимо в описі навчальної програми), що викладання відбувається в рамках напряму STEМ . Сьогодні батьки вже переважно обізнані з цією абревіатурою  –  Science, Technology, Engineering, Math  –  та розуміють, що під час такого навчання увага зосереджуватиметься на технологіях, точних та природничих науках. Втім, гуртки науково-технічної творчості існували задовго до того, як їх почали називати STEM-програмами. Що ж нового принесла ця назва? Чи це лише чергове модне слово для позначення старої суті? Спробуємо розібратися, і не лише з цим. Технології крокують (ні, летять!) вперед (джерело фото Unsplash.com ) Для початку трохи історії. Більшість джерел приписують створення акроніма STEM доктору Юдит Ремелей (Judith A. Ramalay), що в 2001 - 2004 рр. обіймала важливу посаду в директораті освіти та персоналу Національного наукового фонду (National Science Foundation) США.  За версією Вікіпедії а...

Чи замислювались Ви колись над тим, чим відрізняється просто навчання від ефективного навчання? Чому з року в рік серед випускників шкіл та вишів зустрічаються люди, непристосовані до реального життя, хоча раніше були успішними учнями та студентами? Чому далеко не всі після закінчення школи вміють думати самостійно, розуміти свої бажання, ставити цілі та визначати шляхи їхнього досягнення? Певно, справа не лише в недостатніх стараннях чи ліні учня, але й в методах навчання, які були задіяні вчителями. Зрозуміло, що за наявності підручників та друкованих зошитів, спокуса під час уроків орієнтуватись тільки на них, може бути занадто великою. Коли головна мета школи - підготувати дитину до успішної здачі ЗНО, на першому плані буде вже не творчість, а вміння шукати правильну відповідь (і то, часто, не в голові, а серед переліку варіантів). Втім, життєва реальність часто потребує створення нового продукту. Копірайтеру потрібно написати текст, лікарю - створити схему лікування відповід...

Кожного разу, коли стикаєшся з новими реформами в сфері освіті, мимоволі починаєш розмірковувати про їхні витоки та запитуєш себе: "Хіба людство мало недостатньо часу, щоб винайти та привести в дію найкращу систему освіти з можливих?". Враховуючи те, що історично рівень грамотності населення Землі був переважно низьким, можна ствердити, що запровадження зручної та загальнодоступної системи освіти потребувало не одного століття і навіть сьогодні - це ще досі своєрідна "бета-версія". Кардинальні зміни в цьому питанні почалися в Західній Європі в епоху Реформації (ХVI ст.), а в Східній помітне зрушення відбулося лише на початку ХХ ст. Хоча, звісно, винятковими в цьому сенсі є періоди розквіту окремих держав, як то Еллада, Київська Русь, або народи, у яких ця традиція закладена ледь не генетично (юдеї), тож ситуація не була такою вже безпросвітною. Проте, так чи інакше, освіта стала по-справжньому доступною для широких мас населення не так давно. І школа, в тому вигл...

Думаю, що відірваність шкільних та університетських навчальних програм від життя давно вже ні для кого не є таємницею. Втім, віра в те, що вища освіта є запорукою успіху, досі є доволі сильною в нашому суспільстві. Частка правди в цьому є, але я б сказала так: запорукою успіху є знання, помножені на вміння їх застосовувати. Плюс комунікаційні навички. В сучасному глобалізованому світі ви можете бути геніальним винахідником, але цілодобове життя в "башті зі слонової кістки" наврядчи зробить вас успішним у повному сенсі цього слова. Можливо, якась насолода від власних відкриттів і відчуватиметься у цій блаженній самотності, але що з того, коли світ про це нічого не знає? Ви позбавлені адекватного зворотного зв'язку, без якого важко говорити навіть про якусь об'єктивність самооцінки. Отже, те, що ви вважаєте геніальними відкриттями, цілком може виявитися просто ілюзіями. А це вже попахує шизофренією. Тому, повторюсь: знання, практика та спілкування. Коли це об'...

У мої шкільні роки мама розповідала, що задачі з математики вона любила вирішувати під звуки радіо. Особисто мені такий метод не дуже допомагав: або музика не та була, або задачі не того типу, або знання не того рівня... :) Згодом, вивчаючи психологічні закономірності навчання, я зрозуміла: музика справді може допомогти краще засвоювати матеріал. Чи принаймні налаштуватись на його засвоєння.

Що найголовніше в навчальному процесі? Здібності учня? Особистість вчителя? Засоби навчання? Без сумніву, все це має значення, але найперше, що вплине на процес - це настрій, в якому ви беретесь до навчання. Усім знайома ситуація, коли хвилювання на екзамені заважає (або, навпаки, допомагає) досягти потрібного результату. Так само і будь-яке почуття - може або пригальмувати, або пришвидшити процес засвоєння нової інформації. Емоції, що виникають у людини під час навчального процесу, мають величезний вплив на ефективність запам'ятовування. Те, що вражає, шокує, приємно хвилює, запам'ятається набагато краще ніж інформація, що не знаходиться в контакті з емоційним фоном реципієнта. Навіть найогидніші речі мають більше шансів бути вивченими, аніж факти, що залишають байдужим.

"Я не маю здібностей до математики", "У мене погана пам'ять", "Я повільно читаю", "Я ніколи цього не зрозумію..." Скільки разів ви казали щось схоже самим собі або комусь з оточення, ніби вибачаючись за допущену помилку? Ідеальних людей не існує і наврядчи серед нас зустрінеться "надлюдина" на зразок Лілу з "П'ятого елементу", якій знадобиться лише кілька годин, щоб вивчити всю історію людства та нову мову. Звичайно, є випадки надзвичайних здібностей, як то феноменальна пам'ять, але навіть такі люди не можуть бути досконалими в усьому.