Як навчитись вчитися?

"Я не маю здібностей до математики", "У мене погана пам'ять", "Я повільно читаю", "Я ніколи цього не зрозумію..." Скільки разів ви казали щось схоже самим собі або комусь з оточення, ніби вибачаючись за допущену помилку? Ідеальних людей не існує і наврядчи серед нас зустрінеться "надлюдина" на зразок Лілу з "П'ятого елементу", якій знадобиться лише кілька годин, щоб вивчити всю історію людства та нову мову.

Звичайно, є випадки надзвичайних здібностей, як то феноменальна пам'ять, але навіть такі люди не можуть бути досконалими в усьому. 

Все життя ми вчимося. Як мінімум для того, щоб вижити в цьому світі. Немовля не знає ніяких дій, окрім вроджених безумовних рефлексів, але, зростаючи в соціумі, опановує купу вмінь, що закарбовуються в мозку міцними нейронними зв'язками. Цей механізм діє у відповідності із законами природи і той, хто знає його особливості на кожному віковому етапі, може скористатися цим якнайефективніше, щоб навчити дитину та дорослого чомусь новому. 

Ті ж, хто випадково став жертвою неправильної організації навчання або просто потрапив під дію методики, що зовсім не призначена для їхнього типу сприйняття, може назавжди втратити мотивацію вчитися, помилково почавши вважати себе тупим нездарою. Уявімо урок математики, під час якого вчитель весь час оперує кольоровими картинками чи яскравими презентаціями в Power Point. Більшості дітей в класі подобається, вони швидко схоплюють матеріал, завдяки таким цікавим їжачкам, зайчикам та яблучкам на слайдах, інші більше реагують на числові римівки... Але ось Ваня чомусь постійно крутиться і не слухає. Більш того, весь час хапає якісь предмети, що не стосуються теми - і хай би лише свої, так ні - він ще й всю канцелярію сусіда по парті відбирає. Ми починаємо звинувачувати Ваню в неуважності та неповазі до вчителя. Рано чи пізно хтось ще може додуматися приписати хлопчику якийсь неврологічний діагноз типу "Синдрому дефіциту уважності та гіперактивності". А насправді Ваня - це просто яскравий кінестетик за типом сприйняття. Така дитина найкраще вчиться тільки через рух, пряму дію, доторк. Яскраві червоні яблука на екрані монітора не справляють на нього ніякого враження, його скоріше б зацікавили справжні яблука з дерева або принаймні їхня об'ємна копія (і обов'язково така, яку можна помацати!). Але оскільки більшість однокласників Вані - візуали, вчителю простіше орієнтуватися на них; ну гаразд. для декількох аудіалів він ще знайде римівки про числа; але ж не буде він ліпити яблука з пластиліну лише через те, що якийсь Ваня-кінестетик один в класі не може постійно дивитися презентації? Так і відбувається, на жаль, що до 11-го класу Ваня стає зовсім "пропащим" учнем і закінчує свою освіту в якомусь ПТУ  (що, до речі, цілком може влаштовувати кінестетика, якому більше подобається працювати руками, а не оперувати абстрактними теоріями). Проте, якщо якимось дивом на шляху Вані трапиться вчитель, що подає на уроці інформацію методом, прийнятним для кінестетиків, то хлопець невдовзі сам дивуватиметься своїм кращим результатам. Звісно, незбіг між вашою панівною системою сприйняття та стилем навчання, який вам нав'язували, - це лише одна можлива причина невдачі. Про інші ми теж поговоримо згодом.

Те, на чому хочу наголосити, розпочинаючи цикл статей "Як навчитись вчитися?": які б проблеми не виникали у вас в минулому, завжди можна почати з чистого аркуша. Поступово я знайомитиму вас з різними методами (само)навчання, з тим вкрай широким спектром можливостей, з яких цілком реально вибрати ту, що підходить саме вам чи вашій дитині. І досягнути результатів, яких ви хочете. В будь-якому предметі, який ви вибрали.