Від глиняної таблички до дорожнього знаку, або звідки взялась інфографіка?
Мапи, схеми, покажчики - неодмінний елемент, що супроводжує повсякденне життя не тільки великих міст, а й містечок, селищ та ледь не кожної людини на Землі.
Здавна відомо, що "одним лише текстом ситий не будеш", та і, відверто кажучи, навіть сьогодні в світі не всі вміють читати. Тому, щоб донести важливу інформацію до людей, стали використовувати спеціальні знаки, малюнки, таблички.
Якщо звернутися до розвитку дорожніх знаків, то вони ведуть свою історію з часів Римської республіки (потім - імперії), життєздатність якої великою мірою залежала від швидкості пересування військ від столиці до численних провінцій. В часи розквіту Давнього Риму мережа доріг сягала 80 тисяч кілометрів. Це були максимально прямі широкі шляхи з якісним покриттям, що включали сотні мостів і розвинуту інфраструктуру придорожнього обслуговування у вигляді таверн, де можна було поїсти, змінити коней або зупинитися на ніч.
Ми знаємо, що римляни будували якісно. Навіть після занепаду та розпаду імперії ці дороги на довгі століття лишались єдиними цивілізованими шляхами, якими можна було пересуватися Європою.
Що ж до мостів, то декілька десятків з них і зараз не тільки радують наше око, а й досі виконують свою основну функцію. Зокрема, під час Другої світової вони витримували вагу танків та іншої багатотонної техніки.
Для того, щоб орієнтуватися чи просто прорахувати скільки миль лишилося до столиці та інших головних міст, римляни встановлювали так звані "Камені відліку миль" (англійською "milestones") - колони стандартизованої форми та розмірів, що стояли на узбіччі доріг.
На них латиною викарбовувалася така інформація: порядковий номер милі, ім'я імператора чи магістрату, під чиїм керівництвом будувалася/ремонтувалася дорога, та короткий опис подій, що відбувалися в радіусі даної милі.
Звісно ж, щоб давати собі раду в подорожі, орієнтуватися лише по каменям відліку миль було недостатньо, тому на мармуровій плиті в Римському Форумі знаходилася карта головних розгалужень доріг та вулиць. Її зображення та карти-додатки другорядних доріг копіювалося на пергаменті та розповсюджувалися по імперії.
Минуло більше тисячоліття після занепаду Риму, і перший відомий нам закон, що регулював дорожній рух в Європі, був представлений 1686 року Петром II Спокійним, королем Португалії. За цим законом на вулицях Лісабону встановлювалися знаки пріоритету, що показували хто має поступитися дорогою.
Перші ж сучасні дорожні знаки з'явилися в кінці 1870-х - на початку 1880-х завдяки велосипедам. Цей транспорт є швидким та майже безшумним, тому стали встановлювати різноманітні знаки, що попереджували про потенційну небезпеку.
З бурхливим розвитком автомобільних перевезень в першій половині XX століття та появою Правил дорожнього руху дорожні знаки стали неодмінною частиною життя.
Хоч існують міжнародні конвенції, що стандартизують дорожній рух, проте ледь не в кожній країні є "свої" дорожні знаки, поява яких часто викликана особливостями життя чи місцевими традиціями.
Кожна країна має свої закономірності розвитку типів зображення і тексту на дорожніх знаках. Також різниться їхнє співвідношення. Наприклад, в США (та інших країнах, куди розповсюджувався їхній вплив), на знаках дуже багато тексту, що розтлумачує їхній зміст. В Європі ж, щоб прочитати той же знак, необхідно знати ПДР.
Однаковий зміст (обмеження максимальної швидкості в милях на годину), проте дві різні країни:
З дорожніми знаками наче зрозуміло - країн багато, всі вони дотримуються в основному схожих правил дорожнього руху. Що ж до інших видів подачі інформації, то їх є безліч. Про класифікацію я говорити не буду, а просто наведу ще два зразки схем, що активно використовуються сьогодні. Перший - знайомий, другий - менш відомий:
Ні для кого не секрет, що ми живемо в час тотальної інформатизації, глобальних мереж, хмарних обчислень та віртуальних сервісів, тож межа між паперовим та комп'ютерним способом подачі інформації давно стерта. Тож, нам лишається встигати бути на часі - читайте мою статтю про мобільні додатки, що полегшують пересування, надають корисну інформацію та допомагають під час подорожі.
Підсумовуючи, варто додати, що просто намалювати і розмістити схему чи знак недостатньо. Для її сприйняття як мінімум потрібен сучасний дизайн, адекватна кольорова гама й шрифт, а також відповідність останнім "трендам" часу.
А ще важливіше - схвалення соціумом. Зокрема, наша схема ще має пройти інспекцію останньої інстанції - шанувальниками графіті. Так-так, не варто забувати про цих творчих людей. Бо якщо їм "не сподобається", то вистачить однієї ночі, і ваш витвір буде "вдосконалений", чи взагалі перетворений до непізнаваності. Такий вже час :-)
Тому пам'ятаймо минуле, поважаймо сьогодення та впевнено рухаємося в майбутнє разом з простором розвитку TanDeM! Вподобайте нашу Facebook-сторінку та завжди будьте в курсі останніх новин та заходів!
P.S. Як і натякає заголовок, фактично все, про що писалося в цій статті, можна назвати по-сучасному - інфографікою, тобто візуалізацією даних, що покращує сприйняття інформації. Багато якісної інфографіки українською створено проектом "Україна Incognita" - раджу ознайомитись!
Здавна відомо, що "одним лише текстом ситий не будеш", та і, відверто кажучи, навіть сьогодні в світі не всі вміють читати. Тому, щоб донести важливу інформацію до людей, стали використовувати спеціальні знаки, малюнки, таблички.
 |
| Мапа вавилонського міста Ніппур на глиняній табличці (~1400 р. до н.е.) |
Якщо звернутися до розвитку дорожніх знаків, то вони ведуть свою історію з часів Римської республіки (потім - імперії), життєздатність якої великою мірою залежала від швидкості пересування військ від столиці до численних провінцій. В часи розквіту Давнього Риму мережа доріг сягала 80 тисяч кілометрів. Це були максимально прямі широкі шляхи з якісним покриттям, що включали сотні мостів і розвинуту інфраструктуру придорожнього обслуговування у вигляді таверн, де можна було поїсти, змінити коней або зупинитися на ніч.
 |
| Фрагмент вулиці в давньоримському місті Тімгад (сучасний Алжир, Африка). "Укравтодору" про кількість років, що минула, краще не казати |
Ми знаємо, що римляни будували якісно. Навіть після занепаду та розпаду імперії ці дороги на довгі століття лишались єдиними цивілізованими шляхами, якими можна було пересуватися Європою.
Cпочатку виривали канаву глибиною близько 45-60 см, яка заповнювалася пластами землі, каменю та піску. Усі пласти дуже добре утрамбовувалися, потім накривалися товстими багатокутними плашками з базальту чи вапняку, які були ідеально з'єднані між собою; канави зовнішніх країв доріг заповнювалися дрібними камінцями. Ці глибокі кам'яні постілі були необхідні для того, щоб дороги залишалися чистими та відносно сухими під час дощів. Ширина доріг була близько 4-6 м, що дозволяло розминутися двом засобам пересування, деколи по боках доріг добудовували тротуари. Вікіпедія
 |
| Римська вулиця в розрізі. Якість та глибина підповерхневого шару вражає |
Що ж до мостів, то декілька десятків з них і зараз не тільки радують наше око, а й досі виконують свою основну функцію. Зокрема, під час Другої світової вони витримували вагу танків та іншої багатотонної техніки.
Для того, щоб орієнтуватися чи просто прорахувати скільки миль лишилося до столиці та інших головних міст, римляни встановлювали так звані "Камені відліку миль" (англійською "milestones") - колони стандартизованої форми та розмірів, що стояли на узбіччі доріг.
 |
| Римський камінь відліку миль на Дорозі святого Якова, Франція |
На них латиною викарбовувалася така інформація: порядковий номер милі, ім'я імператора чи магістрату, під чиїм керівництвом будувалася/ремонтувалася дорога, та короткий опис подій, що відбувалися в радіусі даної милі.
Звісно ж, щоб давати собі раду в подорожі, орієнтуватися лише по каменям відліку миль було недостатньо, тому на мармуровій плиті в Римському Форумі знаходилася карта головних розгалужень доріг та вулиць. Її зображення та карти-додатки другорядних доріг копіювалося на пергаменті та розповсюджувалися по імперії.
Минуло більше тисячоліття після занепаду Риму, і перший відомий нам закон, що регулював дорожній рух в Європі, був представлений 1686 року Петром II Спокійним, королем Португалії. За цим законом на вулицях Лісабону встановлювалися знаки пріоритету, що показували хто має поступитися дорогою.
 |
| Дорожній знак пріоритету, що зберігся в Лісабоні на вулиці Salvador |
Перші ж сучасні дорожні знаки з'явилися в кінці 1870-х - на початку 1880-х завдяки велосипедам. Цей транспорт є швидким та майже безшумним, тому стали встановлювати різноманітні знаки, що попереджували про потенційну небезпеку.
З бурхливим розвитком автомобільних перевезень в першій половині XX століття та появою Правил дорожнього руху дорожні знаки стали неодмінною частиною життя.
Хоч існують міжнародні конвенції, що стандартизують дорожній рух, проте ледь не в кожній країні є "свої" дорожні знаки, поява яких часто викликана особливостями життя чи місцевими традиціями.
 |
| "Увага, лосі!" - дорожній знак у Швеції |
 |
| Знак, що попереджує про імовірність грабежів на цій ділянці дороги (Південно-Африканська республіка) |
 |
| Іноді розібратися у знаках - ще та задачка (перехрестя в центрі Сент-Луїса, США) |
Кожна країна має свої закономірності розвитку типів зображення і тексту на дорожніх знаках. Також різниться їхнє співвідношення. Наприклад, в США (та інших країнах, куди розповсюджувався їхній вплив), на знаках дуже багато тексту, що розтлумачує їхній зміст. В Європі ж, щоб прочитати той же знак, необхідно знати ПДР.
Однаковий зміст (обмеження максимальної швидкості в милях на годину), проте дві різні країни:
 |
| США |
 |
| Великобританія |
З дорожніми знаками наче зрозуміло - країн багато, всі вони дотримуються в основному схожих правил дорожнього руху. Що ж до інших видів подачі інформації, то їх є безліч. Про класифікацію я говорити не буду, а просто наведу ще два зразки схем, що активно використовуються сьогодні. Перший - знайомий, другий - менш відомий:
 |
| Схема метрополітену (Стокгольм, Швеція) |
 |
| Mind map (або інтелект-карта, ментальна карта, карта розуму тощо) - спосіб подачі інформації з метою структурування знань, планування чи запам'ятовування. Читайте книгу Тоні та Баррі Б'юзена “Супермислення” |
Ні для кого не секрет, що ми живемо в час тотальної інформатизації, глобальних мереж, хмарних обчислень та віртуальних сервісів, тож межа між паперовим та комп'ютерним способом подачі інформації давно стерта. Тож, нам лишається встигати бути на часі - читайте мою статтю про мобільні додатки, що полегшують пересування, надають корисну інформацію та допомагають під час подорожі.
Підсумовуючи, варто додати, що просто намалювати і розмістити схему чи знак недостатньо. Для її сприйняття як мінімум потрібен сучасний дизайн, адекватна кольорова гама й шрифт, а також відповідність останнім "трендам" часу.
А ще важливіше - схвалення соціумом. Зокрема, наша схема ще має пройти інспекцію останньої інстанції - шанувальниками графіті. Так-так, не варто забувати про цих творчих людей. Бо якщо їм "не сподобається", то вистачить однієї ночі, і ваш витвір буде "вдосконалений", чи взагалі перетворений до непізнаваності. Такий вже час :-)
Тому пам'ятаймо минуле, поважаймо сьогодення та впевнено рухаємося в майбутнє разом з простором розвитку TanDeM! Вподобайте нашу Facebook-сторінку та завжди будьте в курсі останніх новин та заходів!
P.S. Як і натякає заголовок, фактично все, про що писалося в цій статті, можна назвати по-сучасному - інфографікою, тобто візуалізацією даних, що покращує сприйняття інформації. Багато якісної інфографіки українською створено проектом "Україна Incognita" - раджу ознайомитись!
Коментарі
Дописати коментар