Як українська кепка залишилась жити в ПАР, або "твори добро незалежно від півкулі!"
В травні 2015 року мене закинуло у неймовірне відрядження-подорож у Південно-Африканську республіку.
Будьмо відвертими: відома фраза "Не ходите дети в Африку гулять" справді лякає багатьох наших матусь і татусів. Чорний континент у нашій свідомості повниться міфами, домислами та забобонами. Проте троє хлопців 10–13 років, що у складі команди представляли Україну на чемпіонаті FIRST LEGO League, не були серед боягузів. Як і група підтримки та тренер (у моїй особі).
Завдяки чудовій можливості, що з'явилася завдяки організаторам Відкритого чемпіонату Африки, 43 команди з різних куточків світу провели разом три яскраві дні, а деякі, як і ми, ще й мали додатковий час, щоб трохи познайомитись із найпівденнішою країною африканського континенту.
У цій статті я не стану докладно зупинятися на самому чемпіонаті (для цього запрошую ознайомитися, наприклад, з цією статею), а просто розповім деякі враження про Африку. Ту, яку я встиг побачити за 7 швидкоплинних днів.
Отже, зустрічайте деякі спостереження про ПАР. Це цікаво!
Зате в аеропорту Інтернет був безкоштовний – аж 15 хвилин доступу :-)
Але треба згадати трохи історії. Як і в багатьох куточках світу, тут особливо відчувається розшарування суспільства на "білих" (яких тут меншість) та "чорних" (дивіться примітку нижче). Не в останню чергу через політику колишнього апартеїду – закріплену законом расову дискримінацію і гноблення місцевого чорношкірого населення та переселенців з Азії, яку впродовж 1948–1991 провадила влада ПАР. Минув час, численні борці за справедливість ціною своїх життів та довгих років у таборах таки домоглися її скасування.
Апартеїд офіційно зник, пам'ятники Нельсону Манделі розповсюдились по всій країні. Вже пройшло більше чверті століття і, здавалось би, все мало стати на свої місця. Проте, на жаль, багато "білих" і досі вважають "чорних" за нижчу расу, а ті, в свою чергу, ще не забули сегрегацію та знущання над ними, їхніми батьками, матерями і дідами... Підігріває конфлікт ще й той факт, що більшість земельних ділянок, підприємств та іншої власності так і лишилися в руках "білих".
Але ми почали з колючого дроту.
Так, тут це повсякденне явище. Не тільки через те, що так можна почуватися безпечніше. Сьогодні більш глибока причина лежить у площині фінансів: якщо в тебе є колючий дріт, ти платиш майже втричі менше за страхування свого майна. Очевидна вигода!
Примітка. Поділ населення за кольорами шкіри дуже умовний, адже це надзвичайно мультиетнічна країна. Одних лише офіційних мов тут 11!
Площа музею не надто велика, але експонати дуже цікаві. Тут можна зустріти цілий ряд техніки різних часів. На жаль, фото/відеозйомка на території музею суворо заборонена, тому мені довелось лише занотовувати назви бойових машин, броньовиків, танків, літаків... Перерахую деякі побачені зразки:
Більшість населення ПАР – приватні підприємці, що самі заробляють собі на життя. І держава намагається це розвивати й далі, не тільки адаптуючи законодавство під потреби малого бізнесу, а й впроваджуючи новітні методики навчання. Як результат – діти вже в середній школі вчаться азам підприємництва. І застосовують це на практиці.
Хоча владу в цій країні теж мало хто любить. Зустрічайте... “The Circus”. Так тут жартома називають будинок уряду в Преторії, столиці країни:
[ФОТО краєвидів парку]
Оскільки парк знаходиться "всього" в 120 кілометрах від Йоганнесбурга, останні два дні ми вирішили провести саме там. Колись я навіть уявити не міг, що житиму в першокласному готелі прямо серед дикої природи – територію "Kwa Maritane Bush Lodge" від власне самого парку фактично відділяла лише невисока сітка під електричним струмом (як бачите, "колючим дротом" в цій країні захищаються не тільки від злочинців).
На мапі можна знайти ще щонайменше 5 готелів, що розкидані по території Пілансбергу. В інших ми, звісно, побувати не встигли, але я певен, що відвідали один з найкращих. Чому я такий упевнений? Читайте далі :-)
За хвилину-дві слони втамували справу і пішли з кадру. Як показав час, нам справді пощастило, бо скільки після того не вмикали потрібну "програму", нічого живого, окрім пташок і якогось маленького звірятка поряд з водою ми вже не побачили.
Проте особливої потреби вмикати його далі не було, адже нас чекали нові враження.
І першим з них, що наче магніт, притягує туристів на рекламних листівках готелю, є справжнісінький тунель, що, як виявилось, веде саме до того ставу, звідки йде трансляція на телевізори в номерах. Маючи довжину півтори-дві сотні метрів, тунель закінчується глухими дверима з суворою табличкою – "Дотримуватись тиші, вимкніть мобільні телефони!".
Повертаючись до готелю, ми були не лише в пилюці по вуха, а й щасливі до глибини душі! А те, що в нашу вантажівку у повній темряві щойно ледь не вгатив півторатонний носоріг, на фоні інших вражень здалося невеличкою веселою пригодою…
Другого дня ми вирушили до міста розваг, атракціонів та казино Сан-Сіті, яке знаходиться прямо поряд з національним парком – автобус туди також входить у вартість проживання в готелі.
Як не дивно, але якби не часи апартеїду та так званих "бантустанів" (квазі-автономних територій для чорношкірого населення, де діяли свої закони), це місце могло б і не з'явитися, бо в той час в ПАР був заборонений гральний бізнес.
Мені неймовірно хотілося потрапити до готелю “The Palace of the Lost City”, де в 1998 році знімався Джекі Чан (у фільмі "Who am I"). Проте згодом, розпитавши місцевих знавців, зрозумів, що зайти на територію можна тільки, якщо ти живеш в цьому готелі. Тож довелося обмежитися ось цим кадром:
Трохи похнюплені ми покрокували збирати речі в номер, після чого вийшли на сніданок. Аж тут сюрприз: за терасою ресторану, яка виходить на відкритий простір, враженим очам постав табун зебр, що саме прийшли попити воду в з озерця, що прямо поряд з готелем. Смугастих коней було багато, тому в голову прийшла здогадка-наказ самому собі – "Нумо в тунель!!!".
Зменшивши швидкість ходи лише для того, щоб не порушити тишу, ми обережно дісталися "амбразури" – і не прогадали:
Впевнений, що ця поїздка – одна з тих, про які можна буде розповідати своїм онукам чи правнукам, адже ми не щодня долаємо 8 тисяч кілометрів, щоб поєднати роботу з неймовірним відпочинком. А потім ще стільки ж – назад.
Хтось продовжує лякати дітей рядками Корнія Чуковського, підсвідомо й далі стверджуючись у прагненні економити свій час та гроші. Інші ж – уже планують наступну подорож в цю екзотичну країну, бо відчувають: вона того варта!
Хочу подякувати Пітерові, місцевому водієві, що має шотландське походження. Саме завдяки йому ми не тільки почувалися в безпеці (адже в Йоганнесбурзі дійсно високий рівень злочинності), а й побачити та з перших вуст дізнатися так багато про цю різнобарвну країну.
І щоб розвіяти останні сумніви, дарую вам ці кадри-спогади, зняті ще в перший вечір перебування в ПАР:
Слідкуйте за оновленнями сторінки TanDeM у Facebook. Разом з нами світ стає ближчим!
 |
| Автор та допитлива жирафа в "Lion Park", околиця Йоганнесбургу, ПАР |
Завдяки чудовій можливості, що з'явилася завдяки організаторам Відкритого чемпіонату Африки, 43 команди з різних куточків світу провели разом три яскраві дні, а деякі, як і ми, ще й мали додатковий час, щоб трохи познайомитись із найпівденнішою країною африканського континенту.
У цій статті я не стану докладно зупинятися на самому чемпіонаті (для цього запрошую ознайомитися, наприклад, з цією статею), а просто розповім деякі враження про Африку. Ту, яку я встиг побачити за 7 швидкоплинних днів.
Отже, зустрічайте деякі спостереження про ПАР. Це цікаво!
Інтернет тут майже розкіш
Це не дикий важкодоступний куточок світу і, звісно ж, тут майже повсюди є доступ до "глобального павутиння", проте вартість кусається. Наводити цифри я не буду, а лише зауважу, що навіть у готелі, де двомісний номер коштував 600 доларів на ніч, надавалось 500 Мб добового трафіку. У дешевшому готелі – всього 100 мегабайт. Завантажив із десяток фотографій родичам – і до зустрічі наступного дня.Зате в аеропорту Інтернет був безкоштовний – аж 15 хвилин доступу :-)
Колючий дріт під струмом на парканах навколо будинків
Ще зі шкільного курсу географії ми знаємо, що Південно-Африканська республіка – єдина "розвинена країна" на континенті. Цілком логічно можна зробити висновок про достатньо високий рівень життя в ній.Але треба згадати трохи історії. Як і в багатьох куточках світу, тут особливо відчувається розшарування суспільства на "білих" (яких тут меншість) та "чорних" (дивіться примітку нижче). Не в останню чергу через політику колишнього апартеїду – закріплену законом расову дискримінацію і гноблення місцевого чорношкірого населення та переселенців з Азії, яку впродовж 1948–1991 провадила влада ПАР. Минув час, численні борці за справедливість ціною своїх життів та довгих років у таборах таки домоглися її скасування.
Апартеїд офіційно зник, пам'ятники Нельсону Манделі розповсюдились по всій країні. Вже пройшло більше чверті століття і, здавалось би, все мало стати на свої місця. Проте, на жаль, багато "білих" і досі вважають "чорних" за нижчу расу, а ті, в свою чергу, ще не забули сегрегацію та знущання над ними, їхніми батьками, матерями і дідами... Підігріває конфлікт ще й той факт, що більшість земельних ділянок, підприємств та іншої власності так і лишилися в руках "білих".
Але ми почали з колючого дроту.
Так, тут це повсякденне явище. Не тільки через те, що так можна почуватися безпечніше. Сьогодні більш глибока причина лежить у площині фінансів: якщо в тебе є колючий дріт, ти платиш майже втричі менше за страхування свого майна. Очевидна вигода!
Примітка. Поділ населення за кольорами шкіри дуже умовний, адже це надзвичайно мультиетнічна країна. Одних лише офіційних мов тут 11!
Військовий музей
Летіти в інший кінець світу лише задля трьох днів чемпіонату було б дивно, тож у наші плани входив також перегляд місцевих цікавинок (із цим нам справді пощастило!). Перший у моєму списку сьогодні – "Національний музей військової історії" в Йобургу (так скорочено місцеві жителі називають Йоганнесбург, найбільше місто країни). |
| National museum of military history, Йоганнесбург (фото з відкритих джерел) |
- Crooley armored car
- Mark III
- Mark I (4×2)
- Mark IV (4×4)
- MARK VI (8×8)
- Carro Leggero 3/35 Italian Light Tank
- Autoblinda 40
- MK 1*
- УАЗ-469B
- Half-Track M9A1
- Mark 3
- OLIFANT MK1
- Churchill Mk IV
- G6 self-propeller 155mm gun howitzer
- Valentine Mk 1
- CRUSADER MARK II
- M4IC SHERMAN FIREFLY
- T-55
- PT-76 MODEL 2
- T-34/85
- CENTURION
- Messerschmitt Me 262B-1a/U1
Діти ще в юності започатковують власний бізнес, мають офіційний банківський рахунок та платять податки
Завдяки законодавству та місцевому менталітету, діти в цій країні не бояться заробляти кошти. І не тільки на цукерки чи жуйки. Син водія, що возив нас по країні, має 3 офіційні власні бізнеси. Має у свої 11 років власний банківський рахунок, яким може розпоряджатися, та, зі слів батька, заробляє більше, ніж дружина пана водія (що, власне, працює бухгалтеркою в компанії з TOP5 будівельних корпорацій світу!).Більшість населення ПАР – приватні підприємці, що самі заробляють собі на життя. І держава намагається це розвивати й далі, не тільки адаптуючи законодавство під потреби малого бізнесу, а й впроваджуючи новітні методики навчання. Як результат – діти вже в середній школі вчаться азам підприємництва. І застосовують це на практиці.
Хоча владу в цій країні теж мало хто любить. Зустрічайте... “The Circus”. Так тут жартома називають будинок уряду в Преторії, столиці країни:
 |
| Union Buildings, Преторія, столиця ПАР |
Національний парк Пілансберг
В 1979 році активісти і захисники природи домоглися, щоб територію навколо кратера згаслого вулкану Пілансберг оголосили природоохоронною. Практично з нуля тут влаштували однойменний національний парк. Сюди завезли майже 6 тисяч тварин з різних куточків Африки, включно з "Великою п'ятіркою": буйволами, леопардами, левами, слонами і жирафами. Сьогодні популяції цих та інших тварин настільки збільшилися, що за їхньою кількістю Пілансберг посідає ледь не перше місце в порівнянні з іншими природоохоронними територіями Африки.[ФОТО краєвидів парку]
Оскільки парк знаходиться "всього" в 120 кілометрах від Йоганнесбурга, останні два дні ми вирішили провести саме там. Колись я навіть уявити не міг, що житиму в першокласному готелі прямо серед дикої природи – територію "Kwa Maritane Bush Lodge" від власне самого парку фактично відділяла лише невисока сітка під електричним струмом (як бачите, "колючим дротом" в цій країні захищаються не тільки від злочинців).
 |
| Паркан навколо готелю "Kwa Maritane Bush Lodge", Pilanesberg |
Тунель до ставу
Перші несподіванки почались, щойно ми переступили поріг номера готелю. Телевізор увімкнений, грає спокійна музика, і ми ледве встигаємо зачинити двері, як бачимо на екрані слонів біля водопою. Шосте чуття підказало, що це не запис, а пряма трансляція. Ми, наче заворожені, так і посідали на ліжка з речами в руках...За хвилину-дві слони втамували справу і пішли з кадру. Як показав час, нам справді пощастило, бо скільки після того не вмикали потрібну "програму", нічого живого, окрім пташок і якогось маленького звірятка поряд з водою ми вже не побачили.
Проте особливої потреби вмикати його далі не було, адже нас чекали нові враження.
І першим з них, що наче магніт, притягує туристів на рекламних листівках готелю, є справжнісінький тунель, що, як виявилось, веде саме до того ставу, звідки йде трансляція на телевізори в номерах. Маючи довжину півтори-дві сотні метрів, тунель закінчується глухими дверима з суворою табличкою – "Дотримуватись тиші, вимкніть мобільні телефони!".
За дверима нас чекав такий собі бункер із двома вузькими отворами-"амбразурами" для зброї... вибачте, фотокамер!
Африканське сафарі
У вартість перебування в готелі входить разова поїздка на справжнісіньке сафарі – екскурсію парком на спеціальній вантажівці з англомовним озброєним гідом. Ой як хочеться розповісти про всі враження, але навіть для окремого допису може бути забагато. Зупинюся на яскравих фотоспогадах, що непомітно заповнили весь вечір першого дня в Пілансберзі. |
| Антилопи перебігають дорогу |
 |
| Носороги: мама і дитятко |
 |
| Дикий кабан у парку почувається добре |
 |
| Скоро ніч, тому варан вихоплює останні проміння сонечка |
Курорт та казино в Сан-Сіті
Другого дня ми вирушили до міста розваг, атракціонів та казино Сан-Сіті, яке знаходиться прямо поряд з національним парком – автобус туди також входить у вартість проживання в готелі. |
| Sun City Resort and Casino |
Мені неймовірно хотілося потрапити до готелю “The Palace of the Lost City”, де в 1998 році знімався Джекі Чан (у фільмі "Who am I"). Проте згодом, розпитавши місцевих знавців, зрозумів, що зайти на територію можна тільки, якщо ти живеш в цьому готелі. Тож довелося обмежитися ось цим кадром:
 |
| Башти на задньому плані - будівля готелю “The Palace of the Lost City” |
Зебри під час сніданку
В останній ранок перед від'їздом ми вирішили знову піти тунелем до ставка – а раптом пощастить побачити ще якусь тваринку? Чекали-чекали, але все було тихо. Навіть пташок не видно...Трохи похнюплені ми покрокували збирати речі в номер, після чого вийшли на сніданок. Аж тут сюрприз: за терасою ресторану, яка виходить на відкритий простір, враженим очам постав табун зебр, що саме прийшли попити воду в з озерця, що прямо поряд з готелем. Смугастих коней було багато, тому в голову прийшла здогадка-наказ самому собі – "Нумо в тунель!!!".
 |
| Виглядд з тераси ресторану готелю "Kwa Maritane Bush Lodge" |
Впевнений, що ця поїздка – одна з тих, про які можна буде розповідати своїм онукам чи правнукам, адже ми не щодня долаємо 8 тисяч кілометрів, щоб поєднати роботу з неймовірним відпочинком. А потім ще стільки ж – назад.
Хтось продовжує лякати дітей рядками Корнія Чуковського, підсвідомо й далі стверджуючись у прагненні економити свій час та гроші. Інші ж – уже планують наступну подорож в цю екзотичну країну, бо відчувають: вона того варта!
Хочу подякувати Пітерові, місцевому водієві, що має шотландське походження. Саме завдяки йому ми не тільки почувалися в безпеці (адже в Йоганнесбурзі дійсно високий рівень злочинності), а й побачити та з перших вуст дізнатися так багато про цю різнобарвну країну.
І щоб розвіяти останні сумніви, дарую вам ці кадри-спогади, зняті ще в перший вечір перебування в ПАР:
Слідкуйте за оновленнями сторінки TanDeM у Facebook. Разом з нами світ стає ближчим!
P.S. Кепка-мандрівниця
Є речі, якими ти можеш пишатися в своєму житті. І, як на мене, чи не найважливішими з них є добрі справи. Ось цей хлопчик з місцевої команди FIRST LEGO League тепер не тільки багато знає про Україну (щоб підготувати шкільну доповідь, він переборов свій страх та підійшов до нас розпитати про ледь відому йому державу), а й отримав від нас на пам'ять синьо-жовтий прапорець та кепку з символікою України. Таку в ПАР не купиш :-)
Коментарі
Дописати коментар